Діти – віддзеркалення батьків

Шановні батьки сьогодні поговоримо про ваших дітей, про те, яку роль у їх вихованні відіграють родина та школа, тому що родина та школа — це два соціальні інститути, від злагодженості дій яких залежить ефективність процесу виховання дитини.

Щоб виростити повноцінну людину, культурну, моральну, творчу, необхідно, щоб вчителі та батьки діяли як союзники. Взаємовід­носини родини і школи важливі не тільки в перші роки перебування дитини в школі, але й у старшому віці, адже саме в школі у дитини з'являється шанс для самовираження, виявлення своїх талантів.

Школа ставить перед собою багато завдань: і виховні, і навчальні, і просвітницькі. Школа може допомогти батькам при вирішенні бага­тьох питань виховання, але вона ніколи не зможе конкурувати з роди­ною. Саме родина є сильним засобом у формуванні особистості дитини.

Життя та наука довели, що всі проблеми у дітей, а потім у дорослих пояснюються помилками сімейного виховання, головна з яких — від­сутність любові і невміння хвалити і підтримувати своїх дітей. Найго­ловніше для дитини, щоб її любили такою, яка вона є.

Не буває неслухняних дітей, так само як не буває і дітей ідеально слухняних. Будь-яка дитина поводиться по-різному в різних обставинах. І це нормально. Час, місце, люди, з якими взаємодіє дитина, і ще безліч найрізноманітніших чинників можуть будь-яке янголя перетворити на бісеня, і навпаки. Звідки ж беруться вередливі й неслухняні чада? Відкрию вам секрет: насправді неслухняних дітей просто не існує. Неслухняні ‒ це ті діти, батьки яких припускаються помилок у вихованні. Діти ‒ це віддзеркалення батьків. «Хочеш дізнатися про батьків ‒ подивися на їх дитину» ‒ каже народна мудрість. Подорослішавши, дитина природно відтворить поводження і стиль життя батьків. Тобто відбудеться соціальне наслідування стилю дій, поведінки та спілкування. І вже далі своїх дітей виховуватимуть так, як колись виховувалися самі.

Діти неймовірно спостережливі. Щодня вони вловлюють поведінку, інтонації, реакції дорослих, а потім їх копіюють. А батьки, зайняті роботою, домашнім побутом, вирішенням нагальних життєвих проблем, цього часто не помічають.

Саме батьки дають дитині модель програми, за якою ті житимуть. Якщо ви відчуваєте одне, а говорите інше, то виховуєте нечесність і невпевненість. Якщо ви говоритимете дитині, що потрібно вибачитись, якщо вона когось штовхнула, чи когось образила, а самі вдома при такій ситуації ніколи не просите пробачення у дитини, вона не навчиться вибачатися.  

Якщо когось критикуєте, дитина дзеркально відображає це й може почати критикувати вас. Якщо при дитині критикуєте вчителів – вона сміливо теж критикує вчителя, і часто промовляє все почуте вдома учителю прямо у вічі.

Якщо не поважаєте власну дитину, ображаєте її – вона не рахуватиметься з вами. Коли вдома від батьків лунає нецензурна лексика, то у школі діти як на перервах, так і на уроках активно використовують свій великий словниковий запас нецензурних слів. Дитина, яка вдома не чує таких слів – у школі ними практично ніколи  не висловлюється, і навіть негативний  приклад однокласників чи друзів не є авторитетним, у порівняні з батьками!

Знаходьте хоч трохи часу щодня, щоб поговорити з вашою дитиною!

Ви повинні проявити інтерес до своїх дітей, до розповіді дитини про те,  що відбувалося в класі, що пояснювали вчителі на уроці, що задали додому, як оцінили роботу учня, як складаються стосунки з однокласниками.

Під час таких бесід батьки бачать, які предмети добре засвоюються,  а які – викликають труднощі у їхньої дитини, і можуть разом з вчителями знайти вихід і допомогти їй.

Дитяча лінь, не ретельність, і не обов’язковість  відразу ж впадають в око і якщо вчасно не звернути увагу на систематичні недоробки при виконанні домашнього завдання це може призвести до відставання.

Якщо дитині погрожуєте чи її обманюєте, то вона робитиме те саме. Батьки, пам’ятайте: те, що вам не подобається або дратує в поведінці дитини, відображає вашу власну поведінку.

Відео Дети – зеркало родителей

Діти, в якому б віці вони не знаходились – всього лише діти. Вони всі також потребують любові, турботи і захисту. Якщо в якийсь момент життя батьки не можуть впоратися самі, краще не доводити справу до серйозних конфліктів, а звернутися до фахівця. Психолог, соціальний педагог для дитини може стати, якщо не порадником, то тим, хто підкаже, допоможе розібратися в собі і в підсумку посприяє поліпшенню ситуації.

Чому діти «погано» поводяться?

Існує лише 4 мотиви, за яких діти «погано» поводяться: привернення уваги, вплив, помста й уникнення невдачі.

1.Привернення уваги – це звучить як «мені потрібна твоя особлива увага».

2.Вплив – «ти мені нічого не зробиш». Дитина просто не знає, що для того, щоб бути сильним, зовсім не обов'язково бути агресивним, досить бути впевненим у собі.

3. Помста – «шкодити у відповідь на образу». Відчувши свою нікчемність, страх, образу, людина схильна помститися за це комусь.

4.Уникнення невдачі - «не буду намагатися – все одно не вийде».

Будувати свої стосунки з дітьми з різними мотивами поведінки необхідно по-різному. На навмисну поведінку дитини, яка хоче привернути увагу, інколи корисно взагалі не зважати, щоб не закріплювати її. Але подумайте, як знайти час для того, щоб приділити дитині увагу – вона має потребу у цьому. Що ж до поведінки владолюбця, найкраще, що може зробити дорослий – демонструвати свою твердість, позбавлену агресії.  При цьому необхідно подумати, як дитині проявити себе позитивно: дати її право вибору, допомогти відчути себе у чомусь компетентною. Дитина повинна також розуміти, що за негативну поведінку батьки її можуть покарати – не дозволивши користуватись комп´ютером, планшетом, телевізором, телефоном наприклад. Однак якщо вирішили карати – наприклад 2 дні без комп´ютера, то доводьте свою обіцянку до кінця, щоб дитина розуміла, що поганий вчинок змає свої наслідки. Важко правильно відреагувати у випадку, якщо мотив поведінки – помста. Адже в цій ситуації зазвичай й помилки, й образа взаємні. Природна реакція батьків – довести свою правоту й наполягти на своєму – не працює! Звинувачення у відповідь тільки посилюють проблему, а покарання є для дитини виправданням нової агресивності. Треба знайти в собі сили й мудрість зробити перший крок на примирення. А от тій дитині, яка уникає невдачі, потрібна підтримка. Не робіть усе замість неї, а хваліть за незначний прогрес у вміннях, навичках, досягненнях.

Спостерігаючи за учнями початкових класів, найбільші проблеми виникають з поведінкою непосидючих учнів, батьки яких мало приділяють увагу вихованню дітей. Батьки проводять багато часу на роботі, а буває й так, що багато часу займають телефонні розмови, телевізор, інтернет. Здається, головне для таких батьків – дитину нагодувати, одягнути, створити певні умови, а часу для того, щоб поговорити з дитиною про те, що робиться в її душі не вистачає.

А психологи стверджують для того щоб дитина почувала себе щасливою, потрібно сім разів протягом дня погладити її по голові, обійняти, поплескати по плечу, підбадьорити, тобто через тілесний дотик підтвердити: «Я люблю тебе!».

Відео «ИНТЕРНЕТ ДОРОЖЕ СЫНА»

Отже, ми побачили закон бумерангу - те, що ми вкладаємо в наших дітей, те потім і отримаємо від них.

Тож знаходьте час для виховання вашої дитини, постійно цікавтесь розвитком, навчанням і поведінкою. Для цього відвідуйте батьківські збори, зустрічайтесь із класним керівником і вчителями школи. Якщо виникають проблеми – звертайтесь до психологічної служби школи.

Щоденно цікавтесь навчанням дитини. Радійте її успіхам, допомагайте узагальнювати, співставляти, аналізувати вивчене, прочитане, побачене. Не дратуйтесь через кожну невдачу, що спіткає дитину, не карайте й не ображайте її гідності, а допоможіть зрозуміти й усвідомити помилки, недоробки, загартуйте її силу волі своєю допомогою й розумінням.

Привчайте дитину до самонавчання й самоконтролю у виконанні домашніх завдань і обов’язків. Надавайте розумну допомогу в їхньому виконанні. Важливо викликати інтерес до навчання, але не муштрою й силою, а добрим словом, підтримкою, порадою, терпінням і ласкою.

Сприяйте тому, щоб дитина сформувала в собі активну життєву позицію: брала участь у всіх класних, шкільних заходах, концертах, щоб не боялася  співати, танцювати, виконувала б сумлінно шкільні доручення. Для цього необхідно бути в курсі шкільного життя, цікавитися планами дитини щоденно, допомагати готуватися до уроків, підтримувати в дитині впевненість і сміливість. 

І запам’ятайте: якщо у важку хвилину саме ви опинитесь поруч – як друг, а не як бос, дитина, можливо, довірить вам свою «страшну таємницю» і прислухається до вашої поради.

Карась О.М., соціальний педагог Руденківської ЗОШ